І.Г. Чудо

 

Детальні медико-геологічні дослідження, що мали місце в Санкт-Петербурзі та Києві, дають привід переосмислити майбутні принципи генерального планування міст. Історичні відомості свідчать, що «погибельні місця», геопатогенні зони, тектонічні розломи – синонімічні назви одного і того ж явища в природі. Різниця прадавніх і сучасних методів полягає в тому, що прадавні методи ґрунтуються на дослідженнях місцевості за зовнішніми ознаками та за внутрішнім відчуттям високочутливих людей щодо комфортності перебування в тому чи іншому місці, а сучасні – на геохімічному та електромагнітному аналізі.

З давніх часів люди звертали увагу на те, як живе і почуває себе в тій чи іншій місцевості все живе: дерева, комахи й тварини. Сприятливі місця завжди знаходили за допомогою духовидців і згодом використовували для забудови храмових комплексів і святилищ. А місця несприятливі кожен народ визначав згідно із своїми уставленими традиціями.

Давні греки, наприклад, використовували сприятливі місця для забудови акрополів, називаючи їх «теменос», прикладом чому можуть слугувати Афінський акрополь і пагорб Лікавітос. Прадавні етруски робили це за допомогою жерців, які, окрім згаданого, це й надавали детальні рекомендації щодо планування поселень.

Усі найвеличніші храмові комплекси в м. Києві (Видубицький монастир, Києво-Печерська лавра, дитинець в р-ні рештків Десятинної церкви, Хрестовоздвиженська церква на Подолі та інші) розташовані на сприятливих місцях.

З Єгипту, Месопотамії та Індії ми отримали знання, які сьогодні мають назву Фанг-Шуей, Ваасту та інші і зрештою поширились по всій території Землі. Ці традиції в основних своїх положеннях природно співпадають, відрізняючись лише символізмом і особливостями подання матеріалу. Традиція Фанг-Шуей, наприклад, визначає символічно погані місця як «Зуби Дракона», які «з’їдають» життєву силу людей, тварин і рослин. Інші символи, такі як Фенікс, Тигр, Черепаха й Дракон, означають певні типи рельєфу місцевості і їхній взаємозв’язок. Так майстри Китаю, вивчаючи властивості природи, намагалися будувати поселення, особливо сакральні, в гармонії з оточуючим світом міцно й на віки.

Відкриваючи образний символізм, можна помітити, що багато народів вирізняли несприятливі або «погибельні місця» опосередковано, тобто за допомогою лози чи маятника, спостерігаючи за життям дерев, мурах, бджіл і домашніх тварин, або безпосередньо, тобто, користуючись допомогою ясновидців.

Німці, наприклад, ще донедавна не будували будинок на тому місці, де мурахи влаштовували мурашники. А в нашій культурі перед тим, як оселитися на якійсь місцині люди клали буханку хліба під горщик (або відро) на землю і на ранок дивилися чи не відсиріла. Якщо ж ні, то хліб кришили курям і дивились, чи будуть їсти. Так визначались місця для поселень. І в цьому є сенс. Адже сучасна наука доводить, що на місцях трасування тектонічних розломів має місце збільшена вологість ґрунтів і в десятки разів більша еманація шкідливих газів.

Кандидат геолого-мінералогічних наук Мельников Є.К. із співробітниками РГЕЦ ГГП «Невскгеология» при Російській Академії Наук провели на території м. Санкт-Петербург комплексні дослідження стосовно впливу розломних зон на здоров’я населення, на показник проростання насіння і на життя дерев і рослин. Результати показали, що в ГПЗ (гепатогенній зоні) у порівнянні з будинками, розташованими поза їхніми межами, кількість онкозахворюваннь зростає в 2, 8 разів, а у вузлах перетину різнонаправленних ГПЗ – вже у 4, 1 рази.

Ступінь забруднення ґрунтів важкими металами має значно менший вплив на онкозахворювання, ніж ГПЗ. У порівнянні з незабрудненими ділянками частота онкозахворюваннь у межах геохімічно «забруднених» районів зростає в 1, 3 рази, а при небезпечному – в 1, 5 рази.

Дослідження таких морфозів деревних форм рослин у паркових зонах м. Санкт-Петербургу, як дихотомія показало, що в ГПЗ процентна кількість дерев з роз воєнними стовбурами зростає в 2, 5-5, 0 разів, а в центральних частинах ГПЗ і особливо у вузлах їхнього перетину кількість таких дерев часто сягає 20-60%.

У результаті проведених досліджень учений Ланда В.Є., дійшов висновку, що: «…біопатогенні зони [гепатогенні зони] можуть взаємно перетинатися, згущатися і розріджуватися згідно із структурним малюнком тектонічних порушень і розломів земної кори. Ці зони за медико-екологічними аспектами є вкрай несприятливим економічним фактором, що призводить з великою вірогідністю до виникнення різних захворювань при довгому перебуванні в них тварин і людей (враження СС, нервової, травної та інших систем; ревматизм, остеохондрози, астма, нуреїз, доброякісні та злоякісні пухлини). В приміщеннях, де проходять біопатогенні зони і їхні перетини, частіше спостерігаються хворі з психічними розладами, пухлинами мозку, раком шлунку, легень та інших органів…

Наявність біопатогенних зон на робочих місщях призводить до підвищення втомлюваності, зниження продуктивності праці та, можливо, до погіршення якості продукції».

Вчений вважає, що «помилковою і порочною є думка, що можна очікувати адаптації людини до умов біопатогенної зони внаслідок її довгого перебування в зоні. Також науково невиправданою є думка про можливості успішного відбору стійких до патогенної дії індивідуумів. Йти на ризик такого відбору неприпустимо».

На території м. Києва (Дарницького і Деснянського районів) нами також було проведено ряд досліджень із вивчення ризику онкозахворюваності у зв’язку з місцем помешкання, у результаті якого дійшли висновку, що ризик онкозахворюваності людей, чиї помешкання знаходяться в зонах тектонічних порушень, підвищується в 1, 75 – 2, 0 рази в порівнянні з тими мікрорайонами, які знаходяться поза зоною впливу гепатогенного фактору.

Дослідження доцента Рафікова С.К. та інших співробітників Уфимського державного нафтового технічного університету і ГПП «Фундамент-проект» показали, що «…на магістральних нафтогазопроводах на півночі Західного Сибіру 58% аварій пов’язані з межами сучасних тектонічних блоків, а відсоток співпадання крупних аварій вищий і складає 88%...

Конфігурація геодинамічних зон [зони тектонічних розломів], що охоплюють аварійну ділянку газопроводу порівняно невеликої відстані, свідчить про можливий вплив цих зон на напружено-деформований стан та інтенсивність стес-корозії газопроводу. Це пояснюється тим, що геодинамічні блоки знаходяться в безперервному русі під впливом різних сил, у тому числі обумовлених орбітальним і осьовим обертанням Землі. Крім того виникають ділянки підвищених механічних напружень (розтягнення, стискання, зсуви), в геодинамічних зонах значно змінюється склад газової фази грунтів через те, що із надр активно просочуються гази різного походження – СО2, СН4, Н2S, О2, SO2, CI, F, та інші. Таким чином, збільшення рівня напруженості та підвищений склад агресивних газів у геодинамічних зонах призводить до активації підземної корозії, стрес-корозії, збільшення тріщин та збільшення кількості відмов підземних трубопроводів, свердловин і обладнання».